Виховна робота

9 травня — День перемоги

Ти чорний біль, Чорнобиль!

26 квітня- День пам'яті жертв аварії на ЧАЕС 

29 січня День вшанування пам’яті полеглих під Крутами

27 січня День пам'яті жертв Голокосту

День Соборності України: історія виникнення традиції й свята

26 листопада в Україні вшанували пам'ять жертв Голодомору

21 листопада - День Революції Гідності

УРОК ЗВИТЯГИ

Перегляньте відео 

Трагедія Бабиного Яру

85 років Хмельницькій області

День пам'яті жертв політичних репресій

Могили без хрестів…У них знайшли свій останній притулок  сотні тисяч українців, ставши жертвами кривавого компартійного режиму, очолюваного московитами. Могили ці розкидані не лише по Україні, а й просторами колишньої радянської імперії.

Довідково. 10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування  обласних «трійок», до складу яких входили начальник обласного  УНКВС,  обласний прокурор та перший секретар обласного комітету ВКП(б). Вони й виносили вироки «ворогам народу».

Найкривавіша ніч у Києві — 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВС було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВС або безпосередньо перед похованням.

27 жовтня — 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, що в Карелії, з нагоди  20-річчя жовтневого заколоту було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 років.

З Днем вишиванки, українці!

Флешмоб класних керівників центру

Безпека на воді: правила поведінки та надання домедичної допомоги

https://burshtyn-rada.if.gov.ua/novyny/bezpeka-na-vodi-pravyla-povedinky-ta-nadannya-domedychnoyi-dopomogy/#:

 ІНСТРУКЦІЯ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС КУПАННЯ НА ВІДКРИТИХ ВОДОЙМАХ

                                              

                    https://docs.google.com/document/d/1Zcp5YqyicvVjo3rGzIb9IWinvq

Без  сім'ї немає щастя на Землі

День матері 2022

Привітання матерів України від дітей- солдатів

https://www.rbc.ua/ukr/styler/zashchitniki-zashchitnitsy-ukrainy-peredali-1652021627.html

8 травня - День пам'яті та примирення

Конфлікт і я

Чорнобиль не має майбутнього

День довкілля

Міжнародний день авіації і космонавтики 12.04

Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів 11.04

У здоровому тілі здоровий дух 05.04

Шановні учні, звертаю вашу увагу: щодня о 9 год ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання наших воїнів, полеглих внаслідок агресії РФ

Україна в умовах війни

14 березня - День українського добровольця

21 лютого Міжнародний день рідної мови

День пам'яті Героїв Небесної Сотні

16 лютого - День єднання

День пам'яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів

День святого Валентина 14.02

Історія Дня святого Валентина

Виявляється, традиції відзначати День всіх закоханих — 14 лютого вже понад півтори тисячі років. І спочатку згадували про Святого Валентина було в контексті вшанування його мучеництва, без будь-якої прив’язки з заступництвом закоханих. Правда, існує кілька версій появи свята.

День святого Валентина: історія №1

За однією версією давньоримський імператор Клавдій II заборонив молодим людям призовного віку одружуватись, вважаючи, що так військові будуть більш віддано служити своїй країні. Але священик Валентин, усвідомлюючи всю несправедливість цього указу, всупереч суворим заборонам, ризикуючи життям, продовжував вінчати закохані пари. Правда, це тривало недовго, імператор дізнався про порушення закону і засудив священика до страти.

Перебуваючи у в’язниці, юний священик закохався в чарівну дочку наглядача. Дівчині також сподобався молодий чоловік, але повідомити про свої почуття вона не наважувалася. Про те, що хлопець небайдужий до неї, вона, на жаль, дізналася тільки після його смерті. У ніч на 14 лютого закоханий Валентин написав молодій дівчині красиве зізнання в любові, а вранці смертний вирок було виконано. На згадку про улюбленого у неї залишилося тільки лист.

Вважається, що саме з цього часу бере початок традиція писати в День святого Валентина любовні записки — «валентинки».

День святого Валентина: історія №2

Згідно з історичними даними, прототип Дня закоханих існував ще в Стародавньому Римі. Римляни, з метою підвищити народжуваність, приводили незвичайний фестиваль — Луперкалії.

14 лютого під час вшанування бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ) і богині любові Юнони, покровительки жінок, материнства і шлюбу, всі незаміжні дівчата писали на пергаменті свої імена і опускали їх в загальний кошик. Потім молоді хлопці, покладаючись на щасливий випадок, наосліп вибирали собі подружку на найближчий рік. Так, кожен чоловік доглядав за тією дівчиною, ім’я якої він витягнув.

Продовжили цю традицію і в інших країнах. В середні віки звичай вибирати собі на рік подружку проявився і в Англії. Молоді люди, подібно древнім римлянам, витягали з урни записки з іменами дам. Між парами виникали відносини, вони ставали один для одного Валентином і Валентиною.

До слова, якщо заглянути в житія святих, можна побачити ще кілька святих на ім’я Валентин, тому всі власники цього імені можуть вибирати собі іменини найближчі до своєї датою народження з наступних дат: 27 квітня;  7 травня; 19 липня; 12 серпня; 11 жовтня.

День святого Валентина: історія №3

За третьою легендою, свого небесного покровителя свято любові знайшло в 496 році, коли Папа Римський проголосив 14 лютого Днем святого Валентина.

За однією версією Валентин був в’язнем, що потрапив до в’язниці за зцілення хворих за допомогою невідомої сили. Люди не забували свого рятівника і несли йому записки. Одного разу записка потрапила в руки охоронця, який, вирішив перевірити здібності юнака, попросив його зцілити свою сліпу дочку. Молодий лікар погодився і вилікував дівчину від недуги. Побачивши білий світ і красивого хлопця, юна особа одразу закохалася в свого рятівника.

Правда і ця історія має сумний фінал — 14 лютого закоханий юнак був страчений. Знаючи про те, що йому залишилося жити зовсім недовго, він написав своїй коханій і всім своїм близьким записки з зізнаннями в коханні. Це ще одна версія того, як зародилася традиція дарувати один одному валентинки.

Символи Дня святого Валентина

Головний символ Дня святого Валентина — червоне сердечко. Саме в його формі прийнято дарувати листівки — валентинки.

Але крім валентинок символами Дня святого Валентина повноправно вважаються: Купідон, плюшевий ведмедик, а також — квіти і шоколадні цукерки. Їх частенько дарують коханим, друзям і подругам, колегам.

Головні кольори Дня святого Валентина — червоний і рожевий.

А тепер давай поговоримо більше про валентинки.

Валентинки: історія появи

У стародавні часи закохані зізнавалися у гарячих почуттях словами, піснями і танцями. І тільки в XV столітті юнаки та дівчата почали дарувати один одному любовні записки. До речі, одна з таких валентинок до сих пір знаходиться в британському музеї — це гарне освідчення Герцога Орлеанського своїй чарівній і коханій дружині, написане в тюрмі.

Пік популярності любовних послань і зізнань доводиться на XVIII століття, тоді валентинки дарували один одному замість квітів і подарунків.

Особливою любов’ю саморобні кольорові листівки користувалися в Англії. Їх красиво підписували віршами, а папір проколювали голками так, щоб отримати мережива, а після — фарбували за допомогою трафаретів і чорнила. Навіть поруч з сучасними і ультрамодними листівками, випущеними в типографії, старовинні сердечка виглядають гідно.

8 лютого - День безпечного інтернету

Реєстрація на ЗНО розпочалася з 1 лютого

ПРОЦЕДУРА РЕЄСТРАЦІЇ ОСІБ, ЯКІ СКЛАДАЮТЬ ДПА У ФОРМІ ЗНО

Щоб зареєструватися для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні (далі – зовнішнє оцінювання), потрібно виконати низку послідовних дій.

1. Ознайомтесь із правилами прийому до вибраних вами закладів вищої освіти. Радимо уважно вивчити пропозиції закладів, заздалегідь визначитися зі спеціальностями, на які вступатимете, і з’ясувати перелік предметів, із яких необхідно подати результати зовнішнього оцінювання. Такий порядок дій допоможе вам усвідомлено вибрати навчальні предмети для проходження зовнішнього оцінювання та державної підсумкової атестації.

Також обов’язковим для ознайомлення документом є Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (далі – Порядок). У документі, зокрема, визначено коло осіб, які можуть брати участь у зовнішньому оцінюванні, їхні права й обов’язки, унормовано основні засади проведення зовнішнього оцінювання, порядок реєстрації осіб тощо.

2. Виберіть навчальні предмети, із яких ви бажаєте пройти зовнішнє оцінювання та державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього оцінювання

У 2022 році зовнішнє оцінювання проводитиметься з таких навчальних предметів:

Звертаємо увагу, що під час реєстрації потрібно окремо вибрати навчальні предмети, з яких ви проходитимете державну підсумкову атестацію, щоб отримати оцінки за шкалою 1–12 балів, і предмети, результати ЗНО з яких потрібні вам для вступу до закладу вищої освіти (результати за шкалою 100–200 балів). Якщо якийсь з обов’язкових предметів, який ви маєте складати для ДПА, не знадобиться вам для вступу, ви можете не отримувати результат за шкалою 100-200 балів із цього предмета.

Першим обов’язковим предметом ДПА є українська мова. Другим – математика або математика (завдання рівня стандарту).  Третій – історія України або іноземна мова (англійська, німецька, французька, іспанська). Четвертий предмет ви обираєте самостійно із запропонованого вище переліку. Пам’ятайте, що для зарахування оцінок за державну підсумкову атестацію можна вибрати й іноземну мову (англійську, німецьку, французьку, іспанську), й історію України та пройти зовнішнє оцінювання з цих предметів.

3. Підготуйте необхідні для реєстрації документи та матеріали, зокрема:

• копію паспорта (сторінки з фотокарткою, прізвищем, ім’ям та по батькові). Звертаємо увагу, що в паспортах нового зразка (ID-картка) немає серії документа. Під час заповнення реєстраційної форми поле «серія» залишайте порожнім. У разі відсутності паспорта окремі категорії осіб можуть подати інший документ[1].

Якщо виникли проблеми з отриманням паспорта громадянина України, радимо для вирішення питань щодо реєстрації для участі в зовнішньому оцінюванні звернутися до адміністрації закладу освіти. Нагадуємо, що інформацію про механізм реєстрації учнів, які не мають паспорта, для проходження державної підсумкової атестації у формі зовнішнього оцінювання розміщено на сайті Українського центру оцінювання якості освіти в розділі «Керівникам закладів освіти», доступ до якого – за допомогою логіна та пароля, наданих закладу освіти регіональним центром оцінювання якості освіти.

• фотокартку для документів розміром 3 х 4 см із зображенням, що відповідає досягнутому віку (фотокартка має бути виготовлена на білому або кольоровому фотопапері);
• реєстраційну картку, яку можна сформувати самостійно, скориставшись спеціальним сервісом «Зареєструватися», розміщеним на веб-сайті Українського центру оцінювання якості освіти, або звернутися за допомогою до особи, відповідальної за реєстрацію в закладі освіти, де ви навчаєтеся;

У разі необхідності також підготуйте:

• медичний висновок про створення особливих (спеціальних) умов для проходження зовнішнього оцінювання за формою первинної облікової документації № 086-3/о «Медичний висновок про створення особливих (спеціальних) умов для проходження зовнішнього незалежного оцінювання», затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900;
• копію свідоцтва про зміну імені, та/або свідоцтва про шлюб, та/або свідоцтва про розірвання шлюбу (для осіб, у документах яких є розбіжності в персональних даних);
• копію нотаріально засвідченого перекладу українською мовою документів, наданих для реєстрації (для осіб, які подають документи, оформлені іноземною мовою).

Увага! На копіях документів випускник має написати Згідно з оригіналом (без лапок), поставити підпис, свої ім’я та прізвище, дату засвідчення копії.

4. Сформуйте комплект реєстраційних документів та подайте його особі, відповідальній за реєстрацію в закладі освіти, в якому ви навчаєтеся.

Після отримання від випускників реєстраційних документів заклад освіти формує список осіб, які проходитимуть державну підсумкову атестацію за освітній рівень повної загальної середньої освіти у формі зовнішнього оцінювання. Засвідчений підписом керівника та печаткою закладу освіти (у разі її наявності) список учнів і комплекти реєстраційних документів треба надіслати не пізніше ніж 01 березня 2022 року до відповідного регіонального центру оцінювання якості освіти. Дату подання визначатимуть за відтиском штемпеля відправлення на поштовому конверті.

Підтвердженням факту реєстрації для участі в зовнішньому оцінюванні є Сертифікат, який вам буде надіслано в індивідуальному конверті разом з реєстраційним повідомленням учасника зовнішнього оцінювання до закладу освіти, де ви навчаєтеся. Вручення індивідуальних конвертів забезпечують заклади освіти.

Права і обов'язки громадян

День пам'яті Героїв Крут

Перегляньте фільм "Крути 1918"

День пам'яті жертв Голокосту

Тиждень безпеки життєдіяльності

10.11. Трибуна медичного працівника. Бесіда на тему: "Профілактика вірусних захворювань". Бесіда в google meet

https://meet.google.com/vyt-gmka-ucr   

09.11. День української писемності і мови.

02.11-03.11 Проведення виховної години щодо патріотичного виховання

27.10 Перегляд фільму "Шлях до перемоги"

26.10 Інформаційна година до Європейського дня торгівлі людьми

https://www.en.gov.ua/aktualyno/18-ghovtnya-vropeysykiy-deny-borotybi-z-torgvleyu-lyudymi_go   

29.04 Свято Христового воскресіння.

26.04. "Мій чорний біль  - Чорнобиль" 

Виховна година до 22 квітня ДЕНЬ ЗЕМЛЇ   "Збережемо планету для наступних поколінь"

https://www.youtube.com/watch?v=d0zKaaaXUmQ

https://www.youtube.com/watch?v=olg4uiLJvFc

https://www.youtube.com/watch?v=Me385jjJjm4 І

нформаційна година. " Огляд пам'яток та видатних місць в історії України" до Міжнародного дня пам'яток. 20.04

https://www.youtube.com/watch?v=5AYzq0aETVU

https://www.youtube.com/watch?v=dXlkF2QNT28

Виховна година " Збережемо планету"день довкілля 17.04перегляд фільму(16.04)                                               

https://www.youtube.com/watch?v=Udn3hq5lsow

Виховна година " Всесвітній день авіації і космонавтики" Вклад українських вчених. Сучасні тенденції. (12.04)

https://www.youtube.com/watch?v=RYmy4JeXe_M 

Всесвітній День здоров'я
https://www.facebook.com/UNICEFUkraine/photos/a.198585943539278/4023897924341375

https://www.facebook.com/groups/983232911750359/permalink/5247834265290181/

Дякуємо тобі, лікарю!

Вітаємо Ліну Костенко з днем народження!

20 березня Всесвітній день щастя

Перегляути презентацію до Всесвітнього дня поезії -

 21 березня https://docs.google.com/presentation/d/1pSQAT4HksPhe_iMNoBFqAuJqNIFV-v2H/edit#slide=id.p1

21 лютого Міжнародний день рідної мови

День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні три роки тому під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.

Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героя Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. Про це повідомляє служба зв’язків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗС України.

Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами.

Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.

Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.

З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників.

У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

ВИХОВНА ГОДИНА 29.01 

Крути.. ПАм'ятаємо 

ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА    27.01- ДЕнь пам'яті жертв голокосту

ВИХОВНА ГОДИНА 21.01 Наркотичні речовини

https://www.legalaid.gov.ua/multymedia/kryminalna-vidpovidalnist-za-rozpovsyudzhennya-narkotykiv/

ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА    19.01

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ- 22.01    

ВИХОВНА ГОДИНА     Мораль.Моральні цінності 

14.01

https://images.app.goo.gl/evav5XLpH3Mhq1LbA

ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА           12.01                   Зимові свята в Україні 

ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА           24.12                       

      ВПЛИВ КУРІННЯ НА ОРГАНІЗМ.               

КУРІННЯ БУДЬ-ЯКИХ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗИ, ТАК ЧИ ІНАКШЕ ШКОДИТЬ ОРГАНІЗМУ. КОЛИ ВИ КУРИТЕ, ВАШ ОРГАНІЗМ ПОГЛИНАЄ НЕ ТІЛЬКИ НІКОТИН. ТЮТЮНОВИЙ ДИМ МІСТИТЬ ПОНАД 7 000 ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, З ЯКИХ ЩОНАЙМЕНШЕ 250 Є ТОКСИЧНИМИ, А БЛИЗЬКО 70 ВИКЛИКАЮТЬ ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. ДЕЯКІ З ЦИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВХОДЯТЬ ТАКОЖ ДО СКЛАДУ ОТРУТИ ДЛЯ КОМАХ, ЛАКУ ДЛЯ ДЕРЕВА, МІСТЯТЬСЯ У ЩУРЯЧІЙ ОТРУТІ, РІДИНІ ДЛЯ ЗНЯТТЯ ЛАКУ ТОЩО. АЩО БУДЕ, КОЛИ ПЕРЕСТАНИТЕ ПАЛИТИ? 

Перегляньте відео

Паління вбиває...

  ВИХОВНА ГОДИНА                                   

22.12

БЕСІДА ,,ТРАГІЧНІ ДАТИ В ІСТОРІЇ'' 

Інформаційна година18.12 

Виховна година 10.12

  «16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛля»             

  ЩОРІЧНО В УКРАЇНІ З 25 ЛИСТОПАДА ПО 10 ГРУДНЯ ПРОВОДИТЬСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ «16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА», ЯКА З 1991 РОКУ ПІДТРИМУЄТЬСЯ МІЖНАРОДНОЮ СПІЛЬНОТОЮ. 

      АКЦІЯ В УКРАЇНІ СТАРТУВАЛА ДНЯМИ – 25 ЛИСТОПАДА В МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З НАСИЛЬСТВОМ ЩОДО ЖІНОК.

ДАТИ ПОЧАТКУ ТА ЗАВЕРШЕННЯ КАМПАНІЇ ВИБРАНІ НЕ ВИПАДКОВО. ВОНИ СТВОРЮЮТЬ СИМВОЛІЧНИЙ ЛАНЦЮЖОК, ПОЄДНУЮЧИ ЗАХОДИ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА СТОСОВНО ЖІНОК ТА ДІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ, ПІДКРЕСЛЮЮЧИ, ЩО БУДЬ-ЯКІ ПРОЯВИ НАСИЛЬСТВА НАД ЛЮДИНОЮ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЇЇ СТАТІ, Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВ ЛЮДИНИ.

ШІСТНАДЦЯТИДЕННИЙ ПЕРІОД КАМПАНІЇ ОХОПЛЮЄ НАСТУПНІ ВАЖЛИВІ ДАТИ:

25 ЛИСТОПАДА – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З НАСИЛЬСТВОМ ЩОДО ЖІНОК

• 1 ГРУДНЯ – ВСЕСВІТНІЙ  ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ
• 2 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З РАБСТВОМ
• 3 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
• 5 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ВОЛОНТЕРА
• 6 ГРУДНЯ – ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ СТУДЕНТОК, РОЗСТРІЛЯНИХ У МОНРЕАЛІ
• 9 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

• 10 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ

  Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асам-блеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав із 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабель, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.

  ЦЬОГОРІЧ ДЕВІЗ КАМПАНІЇ «РОЗФАРБУЄМО СВІТ В ПОМАРАН-ЧЕВИЙ КОЛІР: ПОКОЛІННЯ РІВНОСТІ ВИСТУПАЄ ПРОТИ ЗҐВАЛТУВАНЬ». ГОЛОВНА МЕТА КАМПАНІЇ – ПРИВЕРНУТИ УВАГУ ДО ЧУТЛИВОЇ ТЕМИ ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА, А ТАКОЖ ОБ’ЄДНАТИ СУСПІЛЬСТВО У БОРОТЬБІ З НИМ.

26.11.2020 Виховна година до Дня пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр.

https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/golodomor_na_mon.pdf

19.11.2020 Виховна година до Дня Гідності і Свободи

12.11.2020 Виховна година до Дня толерантності 

05.11.  2020 Виховна година щодо патріотичного виховання.

Екскурсія замками Хмельниччини. Для перегляду презентації натисніть тут

Сценарій

 музично-тематичної композиції до 145- річниці від дня народження

 Лесі Українки

Оформлення класу:
Портрет Лесі Українки,велика цифра—140,під ними слова:“ Як я умру,на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень…”,фортепіано з накинутим на ньому вишитим рушником та підсвічником,відкриті ноти.
Учасники:
Студентка у ролі Лесі Українки;
2 ведучих (юнак і дівчина);
9 читців;
маленький хлопчик(син);
його мама;
сільський хлопець Лаврін;
.Музичне оформлення:
Людвіг ван Бетховен, “Місячна соната” №14,ч.1;
М.Скорик, “Мелодія”;
Ференц Ліст,”Мрії кохання”;
Музика до радіопостановки “Лісова пісня”;
пісня “Україночка”, сл. А.Демиденка, муз. Г.Татарченка;
пісня “ Сорочка мамина ”;
пісня “ Я україночка»;
Українська народна пісня;
На сцену виходять студентка в ролі Лесі Українки та ведучі в українських костюмах(лине з наростаючою силою “ Мелодія ” М.Скорика).

Леся Українка:
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
А тепер я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє – дарма!

Ведучий:
Пророчими стали слова великої Лесі Українки. Мрії її стали дійсністю,— і сьогодні ми свідки здійснених мрій безсмертної дочки безсмертного народу.
Ведуча:
Справді безсмертного, якщо має таких геніїв як Леся, і якщо навіть після смерті живуть вони віки в пам’яті народній.
Леся Українка:
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Викладач:
Вогонь пісень Лесі Українки палає уже 132 роки. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея,як назвали її люди, несла їм вогонь своїх поезій,цю іскру Божу, за життя і несе зараз, устами нашими, її потомків. То ж нехай нев’янучими квітами вплітається у вінок безсмертя нашій славній землячці літературно-музична композиція, яку ми підготували з нагоди вшанування її 140-річчя від дня народження. Хай звучить слово Лесі і слово про Лесю.
Ведучий:
Хто ж така ця безсмертна жінка?
Ведуча:
Лариса Петрівна Косач. Окраса і гордість української нації, одна з
основоположників нової української літератури.
Ведучий:
Геніальна поетеса і драматург.
Ведуча:
Талановитий прозаїк і перекладач.
Ведучий:
Учений літературознавець і фольклорист-етнограф.
Ведуча:
Публіцист, педагог,видавець,журналіст,поліглот(знала до 10 мов),громадський діяч.
Ведучий:
Просто жінка, котра багато страждала,уміла кохати і хотіла бути потрібною.
Ведуча:
Леся Українка — це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: ”В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю,проникливістю,значущістю ”.
Ведучий:
І світ не знав такої поетеси, не знав такої страдниці святої.
(Виходять двоє читців)
1 читець:
Йти назустріч бурям і зливам,
Буть одній — як велика рать,
Жить в нещасті життям щасливим,
Муку творчістю перемагать.
2 читець:
Хвора дівчина, бідна Леся!
Де ще хворі такі були,
Щоб літали у піднебесся,
Що його не сягнуть і орли!
1 читець:
Де слова обертались у крицю,
В кров живу — друкований знак,
Де підносив з мечем правицю
Вождь рабів — безсмертний Спартак.
2 читець:
Вся ти — трепет,вогонь,ідея,
Вся ти — вірна,єдина струна,
І хто знає співця Антея —
Той тебе у ньому пізна!
Разом:
Ти себе Українкою звала,
І чи краще знайти ім’я
Тій,що радістю в муках сіяла,
Як вітчизна велика твоя.

Звучить пісня у виконанні учениці “Україночка”, сл. А.Демиденка, муз. Г.Татарченка.
Ведучий:
142 роки тому, 25 лютого 1871року,на Волині в інтелігентній,відомій своїми волелюбними традиціями сім’ї Косачів-Драгоманових народилася дівчинка. Назвали її Ларисою.
Ведуча:
Вона взяла все краще від свого батька Петра Косача,ім’я якого знаходилось в словнику “ Діячі революційного руху в Росії ”,від своєї матері Олени Пчілки, відомої української письменниці,від свого дядька Михайла Драгоманова,від свого селянського оточення в с.Колодяжному. Але весь час вона йшла вперед,далі і вище…
Учениця:
У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті,
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках
Не на гордих переможців,
Що, сперечника зваливши,
Промовляють люто: «Здайся!»
Погляд мій спускався нижче,
На того, хто розпростертий,
До землі прибитий списом
Говорив: «Убий, не здамся!»
Ведучий:
Тут,на Волині,серед розкішної природи,товаришуючи із сільськими дітьми,пізнала вона перші соціальні контрасти,а пам’ять вбирала перекази про народних месників.
Ведуча:
Пильно прислухалася Леся до батькових розповідей про історичне минуле свого народу,про тяжке становище поневоленого селянства. На все життя зберегла в своїй пам’яті казку,переказану їй сільським хлопчиком,і яка ляже в основу твору,написаного незадовго до смерті поетеси. То буде її казка “Про Велета”.

Ведучий:
Якось дівчинка стояла на ганку і стежила за шулікою,який кружляв над двором. Коло неї хтось кашлянув. Був то хлопець років дванадцяти. Відбулось знайомство. Виявляється, Леся вже чула про нього. То був той самий казкар Лаврін, і вона попросила його розказати казку про цигана і змія. “Я знаю кращу — про Велета. Колись розповім,” — пообіцяв Лаврін. В один із таких замріяних вечорів хлопець прийшов, щоб розказати казку.
Невеличка інсценізація(Леся і Лаврін)
Лаврін:
Жив колись на землі чоловік. Велетом звався. Був великий,як найвища гора в усім світі. Ніхто не міг його збороти чи поневолити. Пробували,коли спав,закутувати руки,та він,пробудившись,єдиним рухом зривав ланцюги. Велет був добрий для людей, малу дитину не зачепить. А що вже злий на поганого чоловіка,то й не сказати. Злу, навісну людину роздушував пальцем-мізинцем. Не було життя лихим людям од Велета. Склали вони молитву до Бога: ”Так і так,мордує нас Велет. А ми тобі,Боже,ставимо церкви,запалюємо свічки,молимося. Ще більше молитимемось, тільки змилуйся,зроби щось з тим Велетом ”.Не знати, як воно там було, але Бог не стрелив у Велета перуном,як то робив з іншими,а тільки сном накрив його. Бо ліг Велет,думав на годину,а спить уже віки,землею весь світився. Ото ті злі люди скористались із цього. Обплутали Велета дротами залізними. Не боячись,точать із нього кров. Сокирами трощать його кості. Вже й до серця добираються. Велет терпить страшні муки,але спить,як камінь. Часом увісні як наморщить од болю лоба,тоді шумлять гаї,курява встає на дорогах. А вже як дошкулить той біль,він ворухнеться,— тоді по тілу ідуть корчі,вся земля затруситься. Та не бояться його вороги,бо гадають, що то тільки до пори,не знають,що Бог змилується колись над Велетом — і тоді він устане із землі,розправить руки — і затріщать ті дроти,як не було їх на ньому Усе тоді … Все тоді,що налипло на Велеті,— стане сторч. Здійметься буря.
Леся Українка:
Коли ж він прокинеться?
Лаврін:
А прокинеться! Розірве на собі всі пута і зітхне на повні груди — великий і нездоланний.
Ведуча:
Очима дорослої людини Леся почала дивитись на світ,на ту недосконалість людського життя,яка порушує прикрі питання і не дає жодної відповіді. Думки не давали спокою і вели її між люди,де дівчина вдихнула дух курної хати,побачила бідність в усій оголеній страхітливості… Усе це гострим болем відлунювалось у її чуйному серці.
Ведучий:
Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою. Лесина мама,як щира українська патріотка, негативно ставилась до казенної,до того ж російськомовної шкільної науки.
Леся Українка (на фоні “Місячної сонати” Бетховена):
-Жодних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тільки до 14 років, а потім пішла “на власний хліб”, себто вчилась тільки того, що мені подобалось, а читала все, що запорву, без жодної заборони. Правда коректив був в особі моєї матері та в листах дядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в моїх поглядах на науку, релігію, громадське життя.

Ведуча:
В сім’ї панувало художнє слово. Перекладали,писали твори,переказували історії, записували пісні,звичаї,декламували,дуже часто читали вголос. І весь час — книги,книги, книги.
Ведучий:
З листа Михайла Павлика до Михайла Драгоманова: ”Леся просто ошоломила мене своїм образованням та тонким розумом. Я думав,що вона тільки в крузі своїх поезій,аж воно далеко не так. На свій вік це геніальна жінка… ”
Ведуча:
Надзвичайно обдарована від природи, Леся вся була складена із суцільних захоплень.І це чудово! Чудово тому,що всі її захоплення — чисті,світлі й благородні,одне слово,
високі.
Ведучий:
В чотири роки вона вже читала.
Ведуча:
У шість — невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку,а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше,ніж деякі забавки.

Інсценізація пісні «Вишиванка»
Ведучий:
Перший літературний твір Лесі,вірш “Надія ”, був написаний, коли їй ішов лише дев'ятий рік. Випадково почута розмова батьків про лист,який вони отримали від сестри Петра Антоновича,де йшлося про арешт і заслання тітоньки Олени,спонукали дівчинку до серйозних думок про любов до рідного краю,про страх втрати його.
3 читець:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Ведучий:
З цього часу і до кінця життя поезія,слово,пісня стали призванням,сенсом її життя.
Інсценівка поезії “Мамо,іде вже зима …”На сцені з'являється мама,що веде за руку свого сина,хлопчика років 4-5. Вони розмовляють.
Син:
Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?
Мама:
Ні, не кожна.
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, —
Ще зосталась пташина маленька.
Син:
Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?
Мама:
Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна.

Син:
Мамо! Ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, —
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач,— розспівалися як!
Мама:
Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати.
Син:
Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!
Мама:
Спів пташині — потіха одна, —
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна.
Ведучий:
Широкий світ захоплень. Серед них чільне місце посідає музика.
Ведуча:
На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра її була прекрасною. “Як Леся грала, – згадувала сестра, – то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики”.
Ведучий:
Ще одне захоплення Лесі – народні пісні. Вона безмежно кохалася в них, шанувала історичне минуле свого народу.
У виконанні учнів звучить українська народна пісня
Ведуча:
А як захоплено мала Леся бігала з сільською дітворою,плавала,лазила по деревах,грала у рухливі ігри. Весела від народження дівчинка охоче танцювала.

Ведучий:
І як же треба було долі жорстоко познущатися з Лесі,щоб приректи її на тридцятилітню війну зі страшною хворобою — туберкульозом,який вразив її на порі одинадцятої весни, і поступово руйнуючи організм, привів до тяжких операцій та нелюдських страждань.
Ведуча:
Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси,не вдалося заволодіти її душею і розумом.

4 читець:
Хто вам сказав,що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
Чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
Жалі та голосіння, –
То ж була буря весняна,
А не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
Чи хто цвіте, чи в’яне,
Тоді й плакучая верба
Злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
Покриє барви й квіти –
На гробі їх вона сама
Розсипле самоцвіти.
Ведучий:
Героїзм,з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність до угодовства й компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів.
Ведуча:
Свого часу Іван Франко зробив висновок,що “… Леся Українка — трохи чи не єдиний мужчина на всю сьогочасну соборну Україну ”.
Ведучий:
А ми говоримо: ”Єдина! На всю Україну! На весь світ! ”
Ведуча:
Все життя поетеса була борцем,бійцем,воїном,що начертав на своєму щиті слова ” умру — не здамся ” і проголосила серед стогонів і зойків різного роду нитиків “Contra Spem Spero!”
5 читець:
Гетьте, думи, ви,хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу скрізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая,міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Ведучий:
Патріотка до мозку кісток, Леся все своє життя сповідувала високу національну ідею.
Ведуча:
Коли Михайло Павлик запропонував їй поміняти російське підданство на австрійське (там, мовляв,значно більше демократії), поетеса відповіла:” Я, звісно,не хочу бути підданою Росії,але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України ”.
Ведучий:
Неволя українського народу — незгоєна рана в серці поетеси.
Леся Українка:
Горить моє серце, його запалила
Гаряча іскра палкого жалю.
Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
Чому я страшного вогню не заллю?

Душа моя плаче, душа моя рветься,
Та сльози не ринуть потоком буйним,
Мені до очей не доходять ті сльози,
Бо сушить їх туга вогнем запальним.

Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
Ведуча:
Життя краяло поетесу глибоко і дошкульно. Калинова сопілка ридала потоками сліз нестримних,раптових,що рвались з глибини самого серця.
Ведучий:
Та вона вміла стримувати “хвилю ридання гарячу”,стискати серце лещатами залізної волі і в палких мріях творити бойову пісню. Це був дужий месник, сповнений гніву і ненависті борець,зброєю якого було Слово.

6 читець:
Скрізь плач і стогін і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання,
І чола, схилені в журбі.
7 читець:
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
6 читець:
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
7 читець:
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи.
Змагаймось за нове життя!
Звучить пісня «Мамина сорочка»
Леся Українка:
Нехай!
Я знаю се, проклята я навіки,
Бо я любить не вмію ворогів.
О, кожний тихий усміх Фарисея
Для мене гірш від скорпіона злого.
Мені бридка не так сама отрута,
Як все оте гнучке, підступне тіло.
Я вся тремчу, коли його побачу,
В моїх очах я чую зброї полиск,
В моїх речах я чую зброї брязкіт…
Ведуча:
Це рядки із драми “Одержима”, котру створила Леся за одну жахливу ніч при постелі вмираючого друга Сергія Мержинського,якого кохала великою і чистою любов’ю.

Леся Українка:
-Признаюся вам, що я її в таку ніч писала,після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась і навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: "Я з того створила драму."
Ведучий:
Жорстока доля рано забрала кохану людину. Муки і страждання супроводжували це справжнє, чисте кохання, високий злет її душі.
8 читець:
Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.

Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ у самотині?

Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?
Леся Українка: ( на тлі музики Ференца Ліста “ Мрії кохання ”)
Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе.
Ведуча:
Улітку 1922 року Леся на лікуванні. Далеко вона від рідної домівки… Туга за рідним краєм,милою Волинню дала поштовх до написання драми-феєрії “ Лісова пісня ”.

Ведучий:
В гарячковій безсонній праці за десять днів народився цей незрівнянний поетичний шедевр — глибоко філософська поема,в якій знайшли своє вічне життя чарівні образи її рідного Полісся.
Ведучий:
Хіба була ще на світі така жінка,в серці якої поєдналися б така мужність,така геніальність, такий вогонь і розум,така пристрасна любов і така відданість народові та Батьківщині? Ні, другої такої на світі не було.
Ведуча:
Кажуть: ти не вмирала ніколи,
Кажуть: ти, наче пісня,живеш.
Ніби юність ясна, смаглочола,
По країні в майбутнє ідеш.

Учениця:
В тую країну, де щастя і горе однаково милі,
В тую країну, де усміх і сльози однаково ясні,
В тую країну, де чола підводять похилі,
Де не сльозами, а співом ридають нещасні.
Я не журюся, чи рано, чи пізно загину,
Я не журюся, що світ сей хороший покину,
Я не журюся – нехай там життя моє гасне.
Зоре моя! В тебе світло повік буде ясне.
Інші будуть співці по мені,
Інші будуть лунати пісні,
Вільні, гучні, одважні та горді,
Поєднаються в яснім акорді
І полинуть у ті небеса,
Де сіяє одвічна краса,
Там на їх обізветься луною
Пісня та, що не згине зо мною.
Ведучий:
Видатні митці ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей,із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя.
Ведуча:
І час підносить їх над нашими думами і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.
Ведучий:
Будуть відходити віки, будуть приходити віки; пилком чи кушпелою розвіється скороминуще… а вічне увійде у вічність,не так у бронзу чи мармур,як в очі людські,в надії людей,бо допоки живе надія — живий і народ.
Ведуча:
То ж будемо і ми вчитися терпінню,вірі,любові і надії у нашої неповторної Лесі.

__________________________________________________________

Виховна година «Запалимо свічку»

Мета: виховувати повагу до людей , які пережили складний період української історії;

виховувати громадську свідомість, співчуття.

 “Пекельні цифри та слова,

у серці б’ють, неначе молот,

немов проклятий оживе,

рік тридцять третій.

Голод…Голод

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах,

Сім мільйонів (Боже мій)

Не долічила Україна.

1.                   Приспущеній прапор України з чорною стрічкою.

2.                  На столі запалені свічки.

3.                  Виставка книжок, плакатів, малюнків з теми.

Форма проведення: конференція.

Хід:   

Вступне слово вчителя:

Присвячуємо цей час подіям, які відбувались в 30-роках XX століття, а саме голоду 1932-1933 років, які отримали назву голодомор. В   словниках радянських часів немає тлумачення слова   ” голодомор”.   Є лексема ” голодомор” ,яка трактується як відсутність продуктів харчування у зв’язку з неврожаєм   або іншим стихійним лихом. З погляду граматики воно складається з із двох слів: ” голод”  і “морити”, буквально означає ” морити голодом людей”.

Повідомлення учнів про факти голодомору

1- учень:

Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 року по листопад 1933 року) За різними даними, загинули від 4 до 7 млн; Осіб.

2 – учень:

Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже   25 тисяч – щодня.

3- учень:

Голод 1932-ЗЗрр, був штучним, оскільки того року в Україні був непоганий врожай, але влада СРСР різко підвищила плани заготівлі хліба. За невиконання плану  конфісковували продукти.

4- учень:

Иосиф Сталін вважав, що ” … національна проблема в Україні, в самій своїй суті, селянська проблема”. (Газета “Пролетарська правда ” від 22 січня 1930 року).

5 – учень:

Середня тривалість життя українців 1933 р. Становила 7,3 року в чоловіків 10,9 у жінок.

6 – учень:

23 січня 1933 р. Директивою ЦК ВКП (б) і РНК  СРСР українським селянам  заборонили покидати місця проживання.

Слово вчителя.

У 1932 р. погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив, українці, працьовиті люди, не полінувались зібрати його. Але становище у країні було катастрофічним. Тому партійно-державна верхівка під керівництвом Й. Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. Люди чинили надзвичайний опір. На півдні, сході і в центрі України вирували справжнісінькі селянські війни – наші діди і бабусі з останніх сил захищали свій життєвий простір. Інформацію про голодомор 1932-33 років ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширю­вати. Тільки згодом дослідники приблизно підрахували, шо підчас голодомору загинуло від 5 до 10 мільйонів українських селян.

Учень: Дмитро Білоус «Ти кажеш, не було голодомору?»

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хтож села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

   Вчитель. Люди пухли від голоду, вимирали цілі села.  Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги.

Учень. Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли».

Учень.    А. Листопад «Остання колискова»

Спіте, дітки, спіте, любі.
І не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере Вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Спи, синочку, горе – паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Натопила маковинням.
Затулила лядку й комин.
І в тумані темно – синім
Заспівала колискову.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі……

Учень. Під кінець 1932  та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів.

Учень. А ось яким було меню того страшного лихоліття, завдяки якому українці виживали. Меню відтворене на основі спогадів свідків того старшного голоду:

Хліб, до складу якого були висівки проса та гречки, замішані на воді.

Відварена дерев’яна стружка, обспебена з барильця, в якому колись зберігалося сало.

Випарені в казанах старі кістки тварин, шкіряне взуття та підошви.

«Млинці» з кропиви, каша з іншого буряну.

Вчитель. Села вимирали тихо, благаючи хліба. Виснажені, напівживі жінки пекли перепічки, замішані на тирсі, товчених жолудях, ліщинових сережках. Та з кожним наступним днем ставало все скрутніше і голодніше.

Учень. 

Ось які спогади залишили очевидці:

Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дво­рах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий жи­віт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безко­нечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти…».

Учень: Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати 1 сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгор­нув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою ки­дать землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько… І так від моєї родини ніякого сліду — ні могили, ні хреста. Тільки імена».

Вчитель: Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цін­ності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно… Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять тре­тього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до на­ших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди.

Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українсь­кого народу та даємо обіцянку пе­редати знане прийдешнім, щоб світла пам’ять спокутувала неспра­ведливе замовчування минулого.

Звучить пісня О. Білозір «Свіча». Діти виходять зі свічками в руках і шикуються у вигляді журавлиного ключа

Учень.

Їж, сину, хліб, та пам`ятай, щов ньому

Саме життя закладено людей.

І сонце українське, й звуки грому,

Мозольний труд і посмішка очей.

Їж, доню, хліб і не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить.

А як сідаєш, сину, мій до столу,

То пам`ятай, що хліб – це значить жить.