пʼятниця, 2 жовтня 2026 р.

Письменники -ювіляри

 

ІВАН БАГРЯНИЙ - ПИСЬМЕННИК, ЯКИЙ БОРОВСЯ СЛОВОМ

2 жовтня виповнюється 120 років від дня народження Івана Багряного — видатного українського письменника, поета та публіциста, одного з тих, хто своїм словом відстоював свободу, людську гідність і незалежність України.

Письменник, поет, художник, публіцист, політичний діяч. Людина, чиє життя саме по собі могло б стати сюжетом для роману.

Справжнє ім’я Івана Багряного — Іван Лозов’ягін. Народився він 1906 року в Охтирці на Сумщині. А починав зовсім не з письменницького столу: навчався малярства й гончарної справи, працював ілюстратором, а згодом вступив до Київського художнього інституту. Навчання не завершив: через фінансові труднощі та політичну «неблагонадійність» до захисту диплома його не допустили. Пізніше Багряний ще й викладав малювання.

Писати він почав дуже рано. Був учасником літературних об’єднань «Плуг» і МАРС, видавав поезію, а його твори вже наприкінці 1920-х років привертали увагу радянської цензури. Поема «Ave Maria» була заборонена, а за роман у віршах «Скелька» письменника звинуватили в «контрреволюційній агітації». У 1932 році його заарештували. Після одиночної камери ГПУ Багряного заслали на Далекий Схід. Він намагався втекти, був схоплений і отримав новий термін.

Саме далекосхідний досвід згодом стане основою одного з найвідоміших його творів. «Тигролови» виросли зі спогадів про перебування на Далекому Сході та життя серед українців Зеленого Клину. Перша назва роману була «Звіролови». Книжка стала одним із найвідоміших творів Багряного, а її англомовні видання згодом розійшлися величезними накладами.

Але на цьому його випробування не закінчилися. У 1938 році Багряного заарештували вдруге. Слідство тривало майже два роки, 83 дні він провів у камері смертників. Те, що він пережив під час допитів і ув’язнення, згодом стало основою роману «Сад Гетсиманський», виданого 1950 року. УІНП називає цей твір одним із тих, що на десятиліття випередили публікацію «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.

Після Другої світової війни Багряний опинився в Німеччині. Там він не просто писав. Редагував «Українські вісті», займався політичною діяльністю, був серед творців українських організацій в еміграції. Його памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» став одним із найвідоміших текстів української повоєнної еміграції.

І ще одна цікава деталь: художник у ньому нікуди не зник. Багряний створював портрети, графіку, ілюстрував власні твори. Навіть «Тигролови» виходили з його власними ілюстраціями.

Іван Багряний помер 25 серпня 1963 року в Новому Ульмі, Німеччина.

Мабуть, тому його біографію складно розповідати спокійно й одним абзацом. У ній є художник, який став письменником, в’язень, який не змирився, мандрівник, який повернувся у своїх книжках, і людина, яка все життя говорила про свободу.

А почалося все з хлопця з Охтирки, який умів і малювати, і писати. 📚🎨


Немає коментарів:

Дописати коментар